24 лютого 2022 року, це найскладніший та найтрагічніший день в житті кожного українця, день коли орки напали на Україну назавжди залишиться в пам’яті кожного хто пережив це, незалежно від того де кожен українець зустрів війну в Харкові, Києві, Одесі, на фронті або у власному будинку, в дорозі або за кордоном, багато хто скаже, що їхніми відчуттями цей день ніколи не закінчувався.
Студенти провели захід до річниці початку широкомасштабного вторгнення російської армії на українську територію. Згадали жахи війни, хвилиною мовчання вшанувати тих, хто віддав своє життя за нас, за наше краще життя.
Студентка першого курсу Олександра Гридіна представила свій власний вірш “Війна” в якому вона показує біль кожного українця, та що саме собою представляє війна. Прочитала вірш Сушкевич Кіра.
Важко було поставити а також дивитися такий танець, в який хлопці та дівчата вклали всю душу. Він називається “Остання зустріч “. Важко усвідомлювати що зараз в 21 віці, ми проживаємо війну, важко уявити що в когось померла близька людина через тих падлюк, що дитина залишилась без батька або мати, жінка не дочекалась свого чоловіка. Це важко!
Якось сидівши вночі та прокручуючи в голові усі події, весь цей жах, наша студентка другого курсу Платонава Ксенія написала вірш який також прочитала сьогодні.
Ми ніколи не забудемо наших героїв, особливо тих хто вчився в нашому коледжі, ми вдячні їм за те, що вони за рахунок власного життя захистили нас, вони не злякалися перед лицем небезпеки, а мужньо пішли в бій, вони воїни яких ми шануємо та будемо шанувати завжди.
Студенти зробили чергову партію окопних свічок та разом з іншими подарунками та своїм теплом передали нашим мужнім хлопцям на лінію зіткнення.
Сьогодні вже 730 днів ми стоїмо та будемо стояти до самого кінця! До нашої перемоги ! Ми сильний та вільний народ! Слава Україні!